Пам’ятка про булінг
Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.
ВИДИ БУЛІНГУ:
- фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;
- економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей;
- психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;
- сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, призвістка та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;
кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.
НАСЛІДКИ ШКІЛЬНОГО НАСИЛЛЯ
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
- неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
- неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
- девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
1. Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
2. Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
3. Запитайте, яка саме допомога може знадобитись дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
4. Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
підтримуйте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми боулінгу може зайняти деякий час.
У разі якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!
ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ
Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати; зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт; пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити; уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти таруванню і розподілу ролей; повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
ЯКЩО ВАША ДИТИНИ АГРЕСОР
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів; поясність дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність; чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою; зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
